Квітковий світ Катерини Білокур

Квітковий світ Катерини Білокур

Мета. Ознайомити учнів із творчістю народної ху­дожниці Катерини Білокур, розвивати творчу уяву, фантазію школярів, їхні естетичні смаки; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання. Класна кімната прикрашена квітами, репродукції картин художниці, малюнки учнів,презентація.

Слово вчителя. Квіти супроводжують людину про­тягом усього її життя. Без них не можна уявити свя­та першого й останнього дзвоника. Квіти біля обеліска воїнам, на день народження, на весілля, квіти матері, вчительці, сестрі, коханій... Вони ростуть на грядці, в полі, на клумбі, стоять у вазі, розписані на посуді, скрині, рушникові, на одязі, на стінах хати. В основі всякого орнаменту — квіти. Присутність квітів у нашому житті означає, що людина одвічно прагну­ла краси: у природі, у побуті, у людських стосунках. Квіти приносять радість, надихають на творчість. Скільки поетичних рядків присвячено квітам!

1-й учень.

мовчали в блакитній висі

Величезні столітні дуби,

А на тулубах їх шершавих

Кров сочилася з-під кори...

Доцвітали конвалії в травах,

Голубої весни прапори,

Білі-білі конвалії милі,

Вас насіяла тут весна.

В. Симоненко

2- й учень.

Ох, розкрились троянди червоні,

Наче рани палкі, восени,

Так жалібно тремтять і палають —

Прагнуть щастя чи смерті вони?

Не осиплються тихо ті квіти,

Не настане життя в них нове,

Ні, ударить мороз до схід сонця

І приб'є поривання живе.

І зчорніють червоні троянди,

Наче в ранах запечена кров...

Ох, нехай же хоч сонця нап 'ються,

Поки ще їх мороз не зборов.

Леся Українка

3- й учень.

Останні троянди,

Білі троянди,

Вересневі троянди.

Вони одяглися в ризи невинності,

В шати дівочої чистоти,

Вони крізь осінній туман

Ледве пригадують літо.

М.Рильський

4- й учень.

А в стерні — волошки,

Сині, синьозорі,

І такі дрібненькі —

Слізки росяні.

Назривав їх трошки.

Це волошки ? — зорі!

Ниточки тоненькі —

Мрії весняні.

В. Чумак

5- й учень.

Пада жовтий лист додолу,

Я за ним клонюсь,

Наче на усе навколо

В перший раз дивлюсь.

На дівчину, на жоржину,

На багряною калину

У гаю, гаю,

Й на любов мою.

В Сосюра

Учитель. Українські поети натхненно оспівали зем­ну красу квітів, нерозривно пов'язану з нашим жит­тям. А є людина, яка всю свою творчість присвятила квітам. Це відома народна художниця Катерина Білокур.

(Повідомлення учня про життєвий і творчий шлях художниці).

1-й учень. Катерина Білокур — плоть від плоті сво­го народу, воістину його славетна донька. Не отри­мавши навіть початкової шкільної освіти, вона вчила­ся сама: оволоділа грамотою, багато читала, а душа прагнула чогось недосяжного.

Любов'ю до поезії Кобзаря, до його великого мис­тецтва, складалася, виповнювалася її молитва. «Тара­се Григоровичу, батечку, голубчику, соколику, Ви самі це гарно знаєте, теж колись по світу блукали та людей шукали, хоч Ви мертвий, допоможіть мені ста­ти художником!». І не переставала твердити, що жит­тя для неї без мистецтва — не життя.

Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні мистецьких наставників. Учичася сама, «тягла свій віз пізнання основ мистецтва самотужки».

Щоб мати право творити, Білокур довелося пере­конати рідних, близьких і весь світ— і перемогти!

Із життєдайного джерела народної творчості розквітало малярство художниці. Вона захоплюва­лась орнаментами на предметах селянського побуту, рушниках, але найбільше її вразливу душу зачарову­вали квіти, що райським розмаєм цвіли довкруж ха­ти, на городі, на луках, на полях.

Достовірно «з натури» змальовуючи кожний лис­точок, пелюсточок, художниця ніколи не зривала квіти, вважала їх живими істотами, називала діточками.

Отже, найважливішим у її творчості є квіти — «очі землі, душа землі», найкраще, що може зрости на рідному обійсті.

Звичайно, квітковий світ замінював їй тепло дому, села, виростаючи від маленької пелюстки до масш­табів Космосу. Вона оспівувала квіти в картинах і листах: «А квіти я буду малювати й малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знай­ду, щоб висказати ті почуття до їх любові — моєї ве­ликої любові».

(Бесіда з учнями).

Придивіться ще раз до картин Катерини Білокур. Природність і фантастика. Часто разом зібрані квіти, які навіть не в один час цвітуть. Чому їх поєднує ху­дожниця у своїх картинах?

(Таке може бути лише в уяві. Ці незвичайні компо­зиції не порушують гармонії світу. Вони спонукають сприймати життя як диво. У картинах — трепетність, мрійливість і сила, сталість, надійність. Краса — як мрія, марево, і водночас вона міцно пов'язана із землею, на якій живе).

Володимир Яворівський — людина, яка дуже тонко відчуває красу в мистецтві й житті, не міг не написа­ти про цю незвичайну жінку. Він побував у Богданівці, зустрічався з тими, хто знав Катерину Василівну, і в 1982 році з'явився роман «Автопортрет з уяви».

Якою ж постає Катерина Білокур у творі відо­мого письменника?

— Чи зазнала вона щастя у своєму житті?

Яку оцінку творчості художниці дав Пабло Пікассо, коли її картини експонувалися на виставці в Парижі?

Що ви дізналися про духовний зв'язок Катери­ни Білокур із Тарасом Шевченком?

Яке враження справили на вас картини народ­ної художниці?

(Картини Катерини Білокур — це гімн квітам, життю, це утвердження любові до рідної землі. Во­ни викликають почуття захоплення красою українсь­кої природи, прагнення захистити цей світ, не дати знищити земну красу, життя).

(Учні висловлюють власні враження від картин «Цар-Колос», «Квіти за тином», «Півонії», «Мальви», «Жоржини»).

Учитель. Сьогодні в нашій пам'яті постала історія життя й творчості Катерини Білокур, бо ця історія — найчистіша пісня серед тих пісень, які витворив наш і народ упродовж багатьох віків свого волевиявлення. Воістину народна — у творчості, думках, покликанні, стверджуванні й світовій шанобливості до її таланту.